Аутизм — хвороба чи особливості психічного розвитку

Аутизм — це група психічних розладів, які характеризуються труднощами соціальної взаємодії та атиповими моделями поведінки. Його перші ознаки проявляються в ранньому віці. За даними ВООЗ, такий діагноз ставлять одному зі 160 дітей у світі.

Сьогодні все більше психіатрів схиляються до думки, що розлади аутистичного спектра — це не хвороби, а лише порушення психічного розвитку. Вони мають спадкову природу. З нашого матеріалу ви дізнаєтеся, що це таке, за якими ознаками ставиться діагноз та як допомогти людині з такою проблемою.  У клініці «JMC», працюють лікарі психіатри та психотерапевти з великим досвідом роботи, які зможуть допомогти покращити життя людям з цим порушенням. Ознайомитися з клінікою та фахівцями можна за посиланням: https://jmc.org.ua/.

Ознаки та симптоми аутизму

Зазвичай РАС проявляється в дітей до трьох років. Первинний діагноз ставлять за наявності симптомів, які називають «тріадою аутизму».

Проявлятися всі три групи ознак можуть по-різному:

Група — елемент тріади:

1. Обмеженість соціальної взаємодії:

Характерні симптоми:

• відсутність реакції на ім’я;
• боязнь дотиків і звуків;
• неможливість перебувати в натовпі;
• атипові прояви почуттів;
• мізерна міміка;
• невміння розуміти мову тіла і жестів;
• труднощі зі встановленням зорового контакту.

2. Обмеженість спілкування:

Характерні симптоми:

• схильність до самотності;
• відсутність друзів;
• уповільнений мовленнєвий розвиток;
• нездатність коригувати поведінку залежно від ситуації;
• відсутність інтересу до ігор.

3. Обмеженість і стереотипність поведінкових моделей:

Характерні симптоми:

• повторювані рухи;
• дотримання певних ритуалів;
• неконтрольоване повторення простих слів;
• страх перед найменшими змінами;
• зацикленість інтересів;
• втрата раніше отриманих навичок.

Види розладів аутистичного спектра

Вищеописані симптоми характерні для РАС загалом. Однак до цієї групи включено комплекс розладів, кожен з яких має специфічні ознаки.

Види аутизму виокремлюють за критеріями наявності або відсутності порушень інтелектуального розвитку та функціональної мови.

У попередній класифікації виділяли:

• Ранній інфантильний аутизм — затримка розвитку моторики, неадекватні реакції, уникнення контактів із людьми, мізерний словниковий запас.
• Синдром Каннера – людина повністю закривається в собі, відсутність контактів із зовнішнім світом, повторення слів, відчужений вираз обличчя.
• Синдром Аспергера — егоцентризм, знецінення спілкування, незвичайні інтереси, низький рівень емпатії, уповільнена моторика.

Синдром Ретта раніше відносили до РАС, проте зараз його розглядають як самостійний розлад, пов’язаний із генетичними мутаціями. Він діагностується тільки в жінок і багато в чому зводиться до втрати цілеспрямованості рухів.

Аутизм у дітей

Батьки легко можуть помітити прояв хвороби навіть у новонародженого. Якщо дитина у віці 8 місяців не реагує на власне ім’я — це перший тривожний сигнал.

До двох років можуть спостерігатися такі симптоми:

• до 12 місяців — малий запас жестів, включно з повною відсутністю вказівного;
• до 18 місяців — уникнення спілкування, нерозуміння мови, нетипові ігри;
• до 24 місяців — відсутність імітації поведінки, уникнення соціальної взаємодії, обмежений набір використовуваних слів.

У цьому віці поки що важко сказати, наскільки буде виражено РАС у майбутньому. Це може бути синдром Аспергера, який навіть не завжди сприймається як порушення. Його часто розглядають як просту ексцентричність. Але можливий розвиток і синдрому Каннера, який не дає змоги людині повноцінно жити в суспільстві та потребує постійного нагляду.

Аутизм у дорослих

У дорослих можливі два сценарії розвитку. Перший — дитячий аутизм зберігається на довгі роки. При цьому симптоми можуть як посилюватися, так і слабшати. Останнє досягається за психотерапевтичної підтримки.

Другий — аутичні риси виникають у зрілому віці. Спочатку це можна прийняти за депресію. Згодом соціальне життя людини починає сильно страждати, оскільки вона:

• усіма способами ухиляється від вербального спілкування;
• ігнорує близьких, уникає їх;
• стає розсіяною, пасивною;
• втрачає інтерес до минулих захоплень;
• не може знайомитися з новими людьми, заводити стосунки.

При цьому кожен третій дорослий аутист може обходитися без сторонньої допомоги. Такі люди, незважаючи на проблеми зі спілкуванням, досягають успіху в кар’єрі. Чоловікам ставлять такий діагноз частіше, ніж жінкам.

Види дорослого аутизму

Аутизм у дорослих частіше буває атиповим, тобто таким, що не має симптомів з усієї тріади. При цьому поділяють первинний і вторинний розлад. Важливо розуміти у чому різниця для адекватного надання допомоги.

Первинний пов’язаний із психічними порушеннями. Причини його невідомі, є лише передумови неврологічного характеру. Ступінь вираженості симптомів може бути різним — від синдрому Каннера з повним відривом від навколишнього світу до легкого протиставлення себе суспільству.

У вторинне РАС люди занурюються мимоволі, наприклад, через хворобу, що обмежує соціальні контакти. Для повернення до нормального життя їм достатньо простої адаптації (встановлення слухового апарату, щелепного протеза тощо).

Що таке високофункціональний аутизм?

Високофункціональною називають форму аутизму, що поєднується з видатними розумовими здібностями. Це різновид синдрому Саванта, за якого високий IQ супроводжує різні психічні розлади.

У разі поєднання ВФА із синдромом Каннера дитина демонструє феноменальну пам’ять, хоча зазвичай вона висловлюється простими словами. Запам’ятати вона може великі та складні тексти, а потім декламувати їх без прив’язки до контексту.

У поєднанні із синдромом Аспергера високофункціональний аутизм проявляється:

• підвищеною уважністю до деталей;
• переважною ефективністю індивідуальної роботи на противагу груповій;
• нетиповими для вікової групи інтересами;
• перевагою дослідницької діяльності.

Савантам притаманні досягнення в галузі науки, мистецтва, літератури. Однак вони зазнають труднощів у спілкуванні з іншими людьми, у дитинстві стають об’єктами глузувань або цькування.

Діагностика аутизму

Для постановки такого діагнозу потрібна консультація психіатра. Обстеження проводиться в декількох напрямках:

• Вивчення клінічної симптоматики. У дітей РАС виявляється за наявності тріади ознак. У дорослих симптоми однієї з груп можуть бути відсутні.
• Генетичне дослідження. Усі РАС (крім дорослого вторинного) мають хромосомну природу.
• Скринінгові тести. Вони дають змогу встановити ступінь вираженості розладу.

Для дітей і дорослих передбачені різні тести. M-CHAT адресований батькам, які мають відповісти на запитання про поведінку дитини. З його допомогою виявляють не тільки РАС, а й схильність до нього. Шкала Саймона Барон-Коган використовується для самодіагностики дорослих.

Лікування розладів аутистичного спектра

Оскільки РАС — це не хвороба, говорити про лікування не зовсім коректно. Позбутися порушень не можна, але правильна корекція дає змогу адаптуватися до життя в суспільстві. Для допомоги дітям із розладами аутистичного спектра залучаються:

• логопеди;
• дефектологи;
• психологи;
• неврологи;
• психотерапевти.

Бажана участь членів сім’ї в корекційно-розвивальних заняттях. З одного боку, це допомагає малюкові переймати моделі взаємодії з людьми, з іншого — родичі під контролем фахівця вчаться взаємодіяти з дитиною.

Дорослим, які страждають на РАС, потрібна допомога психотерапевта. Зазвичай її надають у формі когнітивно-поведінкової терапії, завдання якої — сформувати навички спілкування та соціальної адаптації. Для зниження рівня тривожності можливе призначення антидепресантів.

Профілактика

Оскільки розлади аутистичного спектра мають генетичну природу, запобігти їхній появі неможливо. Однак своєчасне виявлення дає змогу швидше розпочати корекційні заняття і не допустити інвалідизації в майбутньому.

Щоб уникнути посилення симптоматики психотерапевти рекомендують родичам пацієнтів:

• Приймати їх такими, якими вони є: не лаяти за невідповідність суспільним очікуванням.
• Не пред’являти високих вимог. Не кожен аутист — савант, у багатьох є порушення розумового розвитку.
• Забезпечити психологічний комфорт: не змушувати спілкуватися проти волі, не залишати в натовпі.

Відмова від щеплень, всупереч міфу, не запобігає розвитку аутизму. Схильність до нього закладена в генах, вакцинація від паротиту чи кору на генетичний код не впливає.