[ad_1]
Війна, яку розпочала росія, завдала важкого удару економіці. Але українські підприємці попри усі складнощі шукають можливості для відновлення роботи. Це підтверджують і результати нещодавного опитування Європейської Бізнес Асоціації.
Так, згідно даним, майже 50% українського бізнесу повністю відновили довоєнні масштаби роботи. Ще 50% підприємств працюють з певними обмеженнями або частково.
Як працює полтавський бізнес, чим допомагає країні та з якими труднощами доводиться боротись розповідаємо на прикладі компанії “Теплотема” — лідера впровадження інфрачервоних стельових систем опалення в Україні.
Історія компанії почалася в 2009 році. Спочатку працювали у Полтавській області, але з роками про компанію почали дізнаватися по всій Україні. Обігрівачі компанії використовуються для торгівельних, виробничих, державних, сільськогосподарських та житлових приміщень.
Роман Бовкун, власник компанії розповідає:
— Війна на компанію вплинула з двох сторін. З однієї — негативно. Ми втратили чимало людей в команді — більшість переїхали в безпечні місця.
В березні ми були в підвішеному стані. Усі кошти, які заходили на наші рахунки, банки автоматично списували, бо ми мали декілька кредитних ліній і банки забирали усі гроші в якості погашення. Тобто, замість того щоб йти на поступки і допомагати бізнесу, вони в першу чергу думали виключно про свої інтереси.
Нам довелось переїхати із офісу в центрі міста на наше виробництво. Для розуміння — раніше у нас було 160 квадратних метрів офісу , а ми переїхали у приміщення 35. Але ми впорались із усіма труднощами і тут уже варто розповісти про позитивну (якщо можна так назвати) сторону — війна показала хто є хто, з нашого оточення позлітали маски. Хтось для мене відкрився зовсім по-іншому — працював з перших днів, намагався будувати роботу в тих складних умовах в яких ми опинилися. А дехто навпаки розчарував. Але ті, хто залишилися — це зараз моя опора та підтримка.
Також війна дала можливість нам повністю змінити бізнес модель. Ми по-іншому почали будувати свою роботу, продажі. Запросили експерта Андрія Загорулько, який допоміг нам правильно визначити фінансовий показник. Як результат — в період 2022 — 2023 роки ми не лише втримали ті, обороти, які мали до війни, а ще й отримали прибуток. Команда стала міцнішою. Ми працювали по 16 годин на добу, допомагали в облаштуванні бомбосховищ, а трохи згодом і пунктів незламності. Розвозили гуманітарну допомогу. Було складно, але після усього пережитого можу розраховувати на своїх людей на 100%.
Чим займалися перші місяці війни
— В перший день війни ми, мабуть як і усі в країні, запасалися їжею та топливом. Евакуювали своїх рідних, перевозили усі цінні речі з офісу у більш безпечне місце.
Перші 2-3 дні згадувати взагалі не хочеться. 24/7 читали новини, не знали, що буде далі. Вирішив займатись волонтерством перш за все, щоб не зійти з розуму.
Віддав у користування одну із корпоративних машин на потреби полтавської тероборони — нею перевозили пісок, “їжаки”, дрова на блокпости. Звичайно, додався у всі волонтерські групи аби знати де і чим можу допомогти. Десь був корисний інформаційно, десь фінансово, десь допомагав з переїздом і тд.
В перші дні війни у себе вдома приймав людей, які тікали із зони бойових дій. Моя родина виїхала до мами в село, тож місця було багато. Одночасно в мене могли жити по 2-3 родини. Спали і кроватях, і на полу, і на туристичних ковриках.
Трішки згодом почав їздити до Харкова і евакуювати звідти людей та місцеві компанії. У моїй машині було 8 пасажирських місць, але ставили стільці і замість 8 їхали 18 людей. Дорога з Харкова до Полтави займала у мене 8 годин замість звичних 2-х — із заторами, блокпостами і тд. Так і їздив близько 3-х місяців. Спочатку за свої кошти машину заправляв, потім волонтери почали допомагати.
Возив не лише людей, а й тварин, велосипеди, мотоцикли. Що тільки люди не просили евакуювати! Перевозив гуманітарні вантажі по всій Україні, для військових та тероборони Харькова чимало вантажів для оборони міста. Колись на Західну Україну відвозив 6-х французьких бульдогів. Робили їм вольєр прямо в машині.
Складний був час, але багато вдячних людей залишилося!
Далі вже трішки оговтались, прийшли до себе і вирішили, що потрібно повертатися до роботи. Так поступово, крок за кроком, усе відновили і тепер маємо чимало планів на майбутнє. Але найголовніше — дочекатися нашої перемоги і докладати до цього максимум зусиль!, — розповідає Роман.
Слава Україні!
Слава Збройним Силам України!
[ad_2]
Источник: 0532.ua