Зустрічні «санкції» агресора

Масштабні економічні обмеження, накладені на агресора, не залишили байдужим кремль, як це сталося у 2014 році після анексії Криму та початку війни на Донбасі. Прагнення шантажувати весь світ в обмін на відміну санкцій є недвозначним підтвердженням цьому. Блокуючи постачання енергоресурсів та продовольства до багатьох країн світу, рашисти побічно залучають до розв’язаної ними війни дедалі більше держав.

У прагненні змусити Захід зняти санкції, які, безумовно, завдають величезної шкоди економіці агресора, бункерний вирішив захопити не лише українські території, а й продовольство. Тисячі тонн зерна вивозять з окупованих районів України на територію супротивника. Крім того, в нашій країні залишається щонайменше 20 млн тонн зерна, яке Київ не в змозі вивезти через блокаду портів чорноморського узбережжя.

Внаслідок блокади українських портів розвивається продовольча криза. Житниця Європи хоче експортувати своє зерно по всьому світу, але росія приймає свідоме рішення морити громадян голодом, блокуючи експорт. Це невидимі смерті путінської війни. Припинення постачання газу до будинків НАТО та західних країн виправдане, враховуючи, що вони постачають зброю Україні, але тепер росія карає найуразливіших людей.

Російська сторона вже звинувачує західні санкції в світовій продовольчій кризі, що насувається. Але вона вважає своє вторгнення в Україну важливішим, ніж голод людей у всьому світі. Кремль вимагає зняти з Росії санкції, щоб налагодити поставки продовольства в країни, що його потребують. Однак, як свідчить історія, цього не станеться. Навіть якщо рашисти отримають необхідний результат, вони зрозуміють, що цим важелем тиску можна маніпулювати далі і не проґавлять можливості робити це.

Перемога України немислима для кремля, тому путін готовий зробити все, щоб зберегти правління країною. Йому абсолютно байдуже життя голодуючих людей в інших країнах. Більше того, йому наплювати на власний народ, який все частіше в пошуках їжі йде добувати її на смітниках біля супермаркетів.

Безумовно, блокування портів, крадіжка продовольства, шантаж енергоносіями єдині можливі санкції Росії, які мають значення для цивілізованого світу. Однак такі способи шкодять не лише Заходу, а й усьому світу. Миротворчі спроби призведуть до зміни тактики шантажу, проте він не припиниться. Таким є результат прийняття пострадянських політиків та вихідців зі спецслужб СРСР.